Ласкаво просимо до входу на Репербан – або до виходу в напрямку Гамбурга.
У той час як на схід розкинувся Нойштадт навколо Міхеля, на захід відкривається Санкт-Паулі з Репербаном, якому досі приписують, що він «не Гамбург».
Історично цей майданчик фактично знаходиться за межами вражаючого оборонного валу, який оточував Гамбург з 17 по 19 століття. Сьогодні відкривається вільний вид у бік міста; у 1626 році оборонна споруда з валами та бастіонами висотою від 10 до 15 метрів не тільки затуляла вид, але й доступ до міста. Лише Міллентор (приблизно на місці старої сторожової будки Міллентор) утворював прохід до так званої Гамбурзької гори, пізнішого Санкт-Паулі. На північ від Міллентора примикав бастіон «Henricus» (сьогодні на місці Музею історії Гамбурга), на півдні слідували «Albertus» і «Casparus» (обидва приблизно на рівні пам'ятника Бісмарку), а завершувалося все потужним Hornwerk до Ельби.
Будівництво оборонного валу, який вважався одним із найсучасніших і найдорожчих у Європі, тривало близько десяти років. Інвестиція, яка окупилася, адже вона врятувала місто від руйнувань Тридцятилітньої війни (1618-1648).
Зі зведенням оборонних споруд Гамбург розширився на території майбутнього Нойштадта, які раніше знаходилися за межами старих міських мурів. На цій колишній зеленій околиці з луками, пасовищами та цегельними заводами до приблизно 1625/26 років також простягалися шляхи канатників – оточені гайком під назвою «Айхгольц», як і сьогодні називається вулиця. Неподалік від тодішньої гавані вони тут крутили свої корабельні канати, доки за наказом Гамбурзької ради їм не довелося поступитися новим оборонним валом і перенести свої виробничі потужності за Міллентор – на Гамбурзьку гору в район сучасної Репербан.
Більше про канатників на Санкт-Паулі можна дізнатися на станції Reeperbahn 5 (кут Bingöl/Imperial-Theater).